Бельгійська вівчарка - тервюрен і малінуа лакенуа грюнендаль
FCI-Standard Стандарт ФЦИ № 15 (19.04.2002) БЕЛЬГІЙСЬКА ВІВЧАРКА
КЛАСИФІКАЦІЯ ФЦІ: Група 1. Вівчарки і скотогонні собаки (за винятком швейцарських вівчарок).
ПОХОДЖЕННЯ: Бельгія.
ДАТА ПУБЛІКАЦІЇ РАНІШЕ ЧИННОГО СТАНДАРТУ: 22.06.2001.
ЗАСТОСУВАННЯ: Спочатку пастуша, а сьогодні робоча (сторожова, захисна, пошукова і т. д.) , універсальний службовий собака, а також собака для сім'ї.
Секція 1. Вівчарки.
З випробуваннями робочих якостей.
КОРОТКА ІСТОРИЧНА ДОВІДКА: У Бельгії в кінці 1800-х років існувала величезна кількість пастуших собак, їх тип варіювався, а шерсть була вкрай різнорідна. Для того, щоб раціоналізувати таку ситуацію, ентузіасти-любителі породи утворили групу і просили стати керівником професора A. Reul зі Школи ветеринарної медицини (Cureghem), який є єдиним дійсним зачинателем і засновником породи.
Офіційно порода народилася між 1891 і 1897 рр. 29 вересня 1891 р. в Брюсселі було створено Клуб бельгійської вівчарки (Club du Chien de Berger Belge), і в тому ж році 15 листопада в Школі ветеринарної медицини професор A. Reul організував збір 117 собак, що дозволило йому виконати і вибрати кращих особин. В наступні роки вони почали реальну програму селекції, здійснюючи дуже тісний інбридинг на декількох засновниках ліній.
3 квітня 1892 року Клубом бельгійської вівчарки був складений перший докладний стандарт породи. Була визнана одна порода з трьома різновидами по шерсті. Однак, як було сказано тоді, бельгійська вівчарка відноситься до примітивних порід і тому ще не отримала статусу породи. Як результат, перші бельгійські вівчарки були зареєстровані Племінною книгою Королівського товариства св. Губерта (L.O.S.H.) лише в 1901 р.
У наступні роки провідні заводчики, з прихильників бельгійської вівчарки, взялися з великою рішучістю уніфікувати породний тип і виправити дефекти. Можна сказати, що до 1910 року тип і характер бельгійської вівчарки був встановлений.
У минулому бельгійської вівчарки питання про різні, але прийнятні, різновиди і забарвлення призводило до багатьох гарячих дискусій. З іншого боку, все, що пов'язано з морфологією, характером і здатністю до роботи ніколи не викликало ніяких розбіжностей.
ЗАГАЛЬНИЙ ВИД: Бельгійська вівчарка — собака помірних ліній, гармонійно складений, поєднує в собі елегантність і силу, середнього розміру, з сухими міцними м'язами, вписується в квадрат, простацького виду, призвичаєний до життя на відкритому повітрі і не піддається частим атмосферним змінам бельгійського клімату.
Через гармонію своєї форми і високо посаджену голову бельгійська вівчарка повинна справляти враження тієї елегантної сили, що перейшла у спадок від селекціонованих типових представників робочої породи. Бельгійська вівчарка повинна оцінюватися в її природній стойці, без фізичного контакту з хендлером.
ВАЖЛИВІ СПІВВІДНОШЕННЯ: Бельгійська вівчарка може вписуватися в квадрат. Груди спущені до рівня ліктиків. Довжина морди дорівнює або трохи більша, ніж половина довжини голови.
ПОВЕДІНКА І ТЕМПЕРАМЕНТ: Бельгійська вівчарка — пильний і живий собака вибухової енергії, завжди готовий до активних дій. Він володіє вродженим умінням охороняти стада і надзвичайно цінними якостями найкращого собаки для охорони майна. Безсумнівно він є непримиренним і ревним захисником свого господаря. Віг поєднує в собі всі ті якості, які необхідні для пастушого, захисно-караульного і службової собаки.
Його веселий, жвавий темперамент і самовпевнена натура, що не показує страху і агресивності, повинні виявлятися в стойці і в гордому уважному виразі блискучих очей.
При суддівстві цієї породи потрібно враховувати її спокійний і безстрашний характер.
ГОЛОВА: Тримається високо, довга без перебільшення, без прямих ліній, добре окреслена і суха. Черепна коробка і морда приблизно однакової довжини, з дуже незначною схильністю морди бути довшою за черепну частину.
ЧЕРЕПНА ЧАСТИНА: Помірної ширини, пропорційна довжині голови, лоб швидше плоский, ніж округлий, лобова борозна не надто яскраво виражена; лінії лоба і морди паралельні; потиличний бугор мало розвинений; надбрівні і виличні дуги не виступають.
Перехід від чола до морди: Помірний.
ЛИЦЬОВА ЧАСТИНА:
Мочка носа: Чорна.
Морда: Середньої довжини і добре окреслена під очима; поступово звужується до мочки носа подібно до витягнутого клина; спинка носа пряма і паралельна лінії лоба; паща з добре вираженим оскалом, тобто, коли паща відкрита, кути рота відтягнуті прямо назад, щелепи добре розведені.
Губи: Тонкі, щільно прилягають і добре пігментовані.
Щелепи і зуби: Міцні білі зуби, регулярно і міцно стоять в добре розвинених щелепах. Ножицеподібний прикус; прямий прикус, якому віддають перевагу пастухи, терпимий. Повний комплект зубів відповідно до зубної формули; відсутність двох перших премолярів (П1) терпима, а треті моляри (М3) не беруться до уваги.
Вилиці: Сухі і абсолютно плоскі, хоча і м'язисті.
ОЧІ: Середнього розміру, не опуклі, не поглиблені, злегка мигдалеподібні, в косому розрізі, коричневого кольору, переважно темні; чорна окантовка повік; відкритий, живий, розумний і допитливий погляд.
ВУХА: Досить маленькі, посаджені високо, чітко трикутного виду, округле зовнішнє вухо, гострі кінці; вуха жорсткі, тримаються прямовисно і вертикально, коли собака насторожений.
ШИЯ: З хорошим виходом, злегка подовжена, досить вертикальна, м'язиста, поступово розширюється до плечей, без підвісу, загривок злегка опуклий.
КОЛОДКА: Сильна, без грубості; коса довжина тулуба приблизно дорівнює висоті в загривку.
Лінія верху: Верхня лінія спини та попереку пряма.
Холка: Виражена.
Спина (від холки до маклоків): Міцна, коротка і мускулиста.
Поперек: Цілісна, коротка, досить широка, м'язиста.
Круп: Мускулистий; зовсім незначно похилий; досить широкий, але не надміру.
Груди: Незначно широкі, але добре спущені вниз; верхня частина ребер склепінчаста; при погляді спереду передня частина грудей незначно широка, але без вузькості.
Лінія низу: Починається знизу грудей і м'яко піднімається в гармонійному вигині до живота, який не опущений і не підібраний, але злегка підтягнутий і в міру розвинений.
ХВІСТ: Добре посаджений, міцний в основі, середньої довжини, доходить щонайменше до скакального суглоба, але переважно довше; в спокої опущений, кінчик спрямований назад на рівні скакального суглоба; піднімається в русі, хоча і без перетину горизонталі, вигин на кінці хвоста стає більш акцентованим без утворення гачка або звихнутості, в будь-якому стані.
КІНЦІВКИ
ПЕРЕДНЯ ЧАСТИНА:
Загальний вигляд: Кістяк міцний, але не грубий; мускулатура суха і міцна; передні ноги вертикальні з усіх боків і, зовсім паралельні при огляді спереду.
Плечі: Лопатки довгі і косі, добре прикріплені, що утворюють достатній кут з плечовими кістками, ідеально 110-115 градусів.
Плечові кістки: Довгі і досить косі.
Ліктики: Міцні, не вивернуті, не підставлені.
Передпліччя: Довгі і прямі.
Зап'ястя: Дуже міцні і сухі.
П'ясті: Міцні і короткі, перпендикулярні до землі наскільки можливо або зовсім незначно похилі.
Лапи: Округлі, котячі лапи; пальці склепінчасті і в грудці; подушечки наповнені і пружні; кігті темні і міцні.
ЗАДНЯ ЧАСТИНА:
Загальний вигляд: Сильний, але не грубий; в профіль задні ноги вертикальні і при огляді ззаду зовсім паралельні.
Стегна: Середньої довжини, широкі і дуже м'язисті.
Коліна: Приблизно на прямовисній лінії від маклоків; нормальні колінні кути.
Гомілки: Середньої довжини, широкі і м'язисті.
Скакальні суглоби: Широкі і м'язисті, з помірними кутами зчленувань.
Плюсни: Міцні і короткі; прибулі пальці не бажані.
Лапи: Можуть бути злегка овальними; пальці склепінчасті і в грудці; подушечки наповнені і еластичні; кігті темні і міцні.
РУХУ: Швидкі і вільні рухи на всіх алюрах; бельгійська вівчарка добре галопує, але її нормальними алюрами є крок і особливо рись; кінцівки рухаються паралельно до серединної площини тіла. На високій швидкості лапи наближаються до серединної площини; на рисі вимах помірний, рухи рівномірні і легкі, з хорошим поштовхом ззаду, а лінія верху залишається міцною в той час, як передні ноги не піднімаються занадто високо. Завжди в русі бельгійська вівчарка виглядає невтомною; її руху стійкі, пружні і швидкі. Вона здатна до раптової зміни напрямку на повній швидкості. Завдяки своєму бурхливому темпераменту і пристрасті охороняти і захищати, вона схильна рухатися колами.
ШКІРА: Еластична, але щільно прилегла по всьому тілу; краї губ і повік інтенсивно пігментовані.
РІЗНОВИДИ ПО ШЕРСТІ І ОКРАСАМ: З тих пір, як серед бельгійських вівчарок шерсть розрізняють по довжині, спрямованості, виду і окрасу, ця стаття прийнята як критерій для визначення відмінностей між чотирма різновидами породи: грюнендаль, тервюрен, малінуа і лакенуа.
Ці чотири різновиди проходять експертизу окремо, і кожна може отримувати CAC, CACIB або резервний титул.
ШЕРСТЬ: У всіх різновидів шерсть завжди повинна бути густою, щільно прилягаючою і оптимальної структури, з пухнастим підшерстям, що створює чудовий захисний покрив.
А. ДОВГА ШЕРСТЬ: Шерсть коротка на голові, зовнішній стороні вух і нижньої частини кінцівок, виключаючи задню сторону передпліччя, яка покрита від ліктів до зап'ясть довгим волосом, що називають кужіль. Шерсть довга і гладка на решті частини тіла, довша і більш густа навколо шиї і на передній частині грудей, де утворюється муфта, або комір, і жабо, або фартух. Перебуваючи на відкритому повітрі, собака захищений густими пасмами шерсті. Біля основи вух шерсть стирчить перпендикулярно поверхні шкіри і обрамляє голову. Задня сторона стегон вкрита дуже довгою густою шерстю, що утворює штани або гачі. Хвіст вбраний довгою густою шерстю, що утворює підвіс.
Грюнендаль і тервюрен є довгошерстими собаками.
Б. КОРОТКА ШЕРСТЬ: Шерсть дуже коротка на голові, зовнішній стороні вух і нижній частини кінцівок. Вона коротка на решті частини тіла і густіша на хвості і навколо шиї, де утворюється муфта, або комір, яка починається від основи вух і тягнеться далі по горлу. Задня сторона стегон також обрамлена більш довгою шерстю. Хвіст по формі нагадує качан кукурудзи, але не утворює підвісу.
Малінуа є короткошерстою собакою.
В. ЖОРМТКА (БРУДАСТА) ШЕРСТЬ: Що особливо відрізняє брудастий різновид, то це грубість і сухість шерсті, яка, крім цього, ще скрипить і скуйовджена. Довжина близько 6 см по всьому тілу, шерсть коротша на спинці носа, лобі і ногах. Шерсть навколо очей і волос на морді не повинні бути настільки довгі, щоб приховувати форму голови. Однак, прикрашаюча шерсть на морді є істотною перевагою. На хвості не повинно бути підвісу.
Лакенуа є жорсткошерстним (брудастим) собакою.
ОКРАС:
Маска: У тервюрена і малінуа маска повинна бути сильно вираженою і прагне охопити верхню і нижню губи, кути губ і повіки в єдину чорну область. Необхідний мінімум шести місць шкірної пігментації наступний: два вуха, дві верхні повіки, і дві губи, верхня і нижня, — всі вони мають бути чорними.
Чорна муружина: У тервюрена і малінуа чорна муружина означає, що волосся має чорні кінці, які відтіняють основний колір. Ця чорнота в будь-якому випадку з рижиною і не повинна бути представлена ні великими плямами, ні у вигляді безсумнівних смуг (тигровин). У лакенуа чорнота виражена більш стримано.
Грюнендаль: Тільки однорідний чорний колір.
Тервюрен: Тільки рудий з чорнотою або сірий з чорнотою, з чорною маскою; однак рудий з чорнотою все ж кращий. Рудий повинен бути насиченим, ні світлим, ні розмитим. Будь-який собака, забарвлення якого далеко не руде з чорнотою або не відповідає бажаній інтенсивності кольору, не може розглядатися як елітна особина.
Малінуа: Тільки рудий з чорнотою і з рудою маскою.
Лакенуа: Тільки рудий із слідами чорноти, головним чином на морді і хвості.
Для всіх різновидів: терпима невелика кількість білого на грудях і пальцях.
РІСТ, ВАГА І ВИМІРИ:
Висота в холці:
Ідеальна висота в холці в середньому — 62 см для псів,
— 58 см для сук.
Межі: до 2 см нижче, до 4 см вище.
Вага:
Пси близько 25-30 кг.
Суки близько 20-25 кг.
Проміри:
Середні значення нормальних промірів для дорослого пса бельгійської вівчарки 62 см в холці:
Коса довжина тулуба (від виступу плече-лопаткового зчленування до сідничного бугра): 62 см.
Довжина голови: 25 см.
Довжина морди: 12,5 - 13 см.
НЕДОЛІКИ: Будь-яке відхилення від вищеназваних пунктів повинне розглядатися як недолік, оцінка якого має бути в точному співвідношенні зі ступенем цього відхилення.
Загальний вигляд: Незграбність, недолік елегантності; занадто легкий або дуже слабкий; розтягнутий формат.
Голова: Груба, дуже масивна, непаралельні лінії чола і морди, мало окреслена і суха голова; лоб занадто округлий; перехід від чола до морди занадто виражений або дуже згладжений; морда занадто коротка або дрібна; горбоносість; надбрівні або виличні дуги занадто виступаючі.
Мочка носа, губи і повіки: Сліди депігментації.
Зуби: Нелінійне розташування різців. Серйозний недолік: відсутність одного різця, одного другого премоляра (1П2), одного третього премоляра (1П3) або трьох перших премолярів (3П1).
Очі: Світлі, округлі.
Вуха: Великі, довгі, занадто широкі в основі, низько посаджені, тримаються розвішеними або спрямовані один до одного.
Шия: Тонка; коротка або низько поставлена.
Колодка: Занадто розтягнута; грудна клітка занадто широка (бочкоподібна).
Холка: Плоска, низька.
Лінія верху: Спина або поперек довгі, слабкі, провисаючі або з напруженістю.
Круп: скошений, високозадість.
Лінія низу: Занадто або недостатньо глибока; причеревність.
Хвіст: Посаджений дуже низько; тримається занадто високо, утворює гачок або звихнутий.
Кінцівки: Кістяк занадто легкий або дуже грубий; невертикальний постав в профіль (тобто п'ясті занадто похилі або слабкі зап'ястя), спереду (розмет або клишоногість, вивернуті лікті і т. д.) або ззаду (занадто вузький або дуже широкий постав задніх ніг, бочкоподібний постав, скакальні суглоби зближені або вивернуті і т. д.); прямозадість або щаблистість.
Лапи: Плоскі або розпущені.
Руху: Не вільні; занадто короткий крок, дуже слабкий поштовх, погана передача через лінію верху, високий підйом ніг.
Шерсть: Для всіх різновидів - недостатнє підшерстя.
Грюнендаль і тервюрен: Пухнаста, хвиляста, кучерява шерсть; недостатньо довга шерсть.
Малінуа: Шерсть подовжена там, де повинна бути короткою; Гладкошерста; жорсткі шерстинки, розкидані в короткій шерсті; хвиляста шерсть.
Лакенуа: Шерсть дуже довга, шовковиста, хвиляста, кучерява або коротка; насичена тонкими шерстинками, розкиданими в пасмах жорсткої вовни; занадто довге волосся навколо очей або на підборідді; пухнастий хвіст.
— Забарвлення: Для всіх різновидів — біла мітка на грудях утворює краватку, біле на пальцях за ходить за пальці.
Грюнендаль: Рудуваті відтінки в шерсті; сірі штани.
Тервюрен: Сірий.
Тервюрен і малінуа: Тигровий; тон недостатньо теплий; мало або занадто багато чорноти, або чорнота утворює плями на тулубі; мало маски.
Тервюрен, малінуа і лакенуа: Занадто світлий рудий колір; основний колір, який дуже освітлений, називається розмитим і розглядається як серйозний недолік.
— Темперамент: Особи з недостаньою самовпевненістю або надміру знервовані.
ДИСКВАЛІФІКУЮЧІ ПОРОКИ:
Поведінка: агресивні або боягузливі особини.
Загальний вигляд: Відсутність породності.
Зуби: Недокус; перекус, навіть якщо контакт не втрачено (зворотний ножицеподібний прикус); перекос щелепи; відсутність одного ікла, одного хижого зуба (вгорі П4 або внизу М1), одного моляра (М1 або М2; М3 в розрахунок не береться), одного третього премоляра (П3) плюс один інший зуб або в загальному трьох зубів (за винятком перших премолярів) або більше.
Мочка носа, губи, повіки: Сильно виражена депігментація.
Вуха: Висячі або штучно тримаються стоячими.
Хвіст: Відсутній або укорочений, від народження або підрізаний; тримається дуже високо і кільцем або закручений.
Шерсть: Відсутність підшерстя.
Забарвлення: Будь-яке забарвлення, що не відповідає описаним різновидам; занадто поширені білі відмітини на передній частині грудей, особливо якщо вони досягають шиї; білий колір на лапах більш, ніж наполовину кистей спереду або ззаду, який утворює «шкарпетки»; білі відмітини де-небудь в іншому місці, крім передньої частини грудей і пальців; відсутність маски, включаючи морду, світлішу, ніж вся сорочка, для тервюренів і малінуа.
Зріст: Виходить за вказані межі.
ПРИМІТКА: Пси повинні мати два явно нормальних сім’яники, повністю опущених в мошонку.
СХРЕЩУВАННЯ МІЖ РІЗНОВИДАМИ:
Будь-які в'язки між різновидами заборонені, за винятком особливих випадків, коли ця заборона може бути знята відповідними офіційними порадами по породі (текст 1974 г., прийнятий в Парижі).